Використання мінеральної води "Синяк" у санаторно-курортному лікуванні починається з 1832 року, коли на розпорядження адміністрації графського маєтку було збудовано примітивну "купіль", а для обслуговування пацієнтів, які приїздили сюди, - корчму.

В історичних документах цілюще Синяцьке джерело вперше згадується у XVIII столітті. Ще в ті далекі часи, випасаючи тут отару, вівчарі помітили, що їхня худоба ніколи не хворіє. Спробували вони і собі прийняти купелі місцевих вод і усі, мов один, стали міцними та бадьорими. То ж полетіли чутки про божественну силу Синяцького джерела і потягнулися сюди хворі і стражденні з усіх Карпат. Багато води спливло з тих пір. Більше ста років стоїть тепер тут, серед віковічних дерев на березі річки Синявки, одна з найстародавніших оздоровниць Закарпаття - санаторій "Синяк". Наприкінці минулого століття було лише 16 примітивних кабін для прийому мінеральних ван. У 1922 році побудовані дерев'яні будинки барачного типу. Популярність і слава Синяцького курорту зростала нестримно. Це і спонукало господарів Мукачівської долини німецьких графів Шенборн побудувати тут у 1936 році комфортабельну купальню, а у 1939 році - душове відділення. Свідком тих часів височить старовинна будівля лікувального корпусу - архітектурна окраса санаторію. А різьблені дерев'яні сходи, на яких добре видно графський герб, можна вважати музейним експонатом. Місцеві сірководневі джерела мають характерний синюватий відтінок.

Мабуть, саме тому і Синяцька долина, і річка Синявка, і сам санаторій отримали відповідну назву. Але, звичайно, не в кольорі справа, а у цілющих властивостях тутешньої мінеральної води, чимось подібної до сочинської Мацести. Саме вона і стала головним лікувальним фактором санаторію "Синяк", зробила його відомим і надзвичайно популярним.